Коли хтось дізнається, що дитина навчається на сімейному формі чи в дистанційній школі, то неодмінно запитає “А як же соціалізація?”. Це дуже дивне запитання з вуст батьків, які розраховують, що в школі дитині забезпечать повноцінну соціалізацію і дадуть усі навички для успішної самореалізації в суспільстві.
Найімовірніше, більшість людей мають дуже туманне уявлення про те, що таке соціалізація. Але абсолютно точно знають: штука ця дуже потрібна і відбувається вона виключно в стінах школи.
Цікаво, що батьків дітей на сімейному навчанні чи в дистанційній школі ніхто не запитає спочатку: “А як же ви навчите дитину?”, “А чи не важко це робити самим?”, “А якими методиками ви користуєтеся?”. Про саме навчання взагалі рідко заходить мова – усім зрозуміло, що в школі вчать так собі, і взагалі, це не головне там, а головне – це, звісно, соціалізація.
У людей у головах малюється така картина: хоумскулер цілодобово сидить у чотирьох стінах, ізольований від суспільства нелюдами-батьками. Сидить, нудьгує, дезадаптується і дичавіє з кожним днем. Коли ти більшу частину свого життя проводиш у школі, складно уявити, що цей процес може протікати якось по-іншому.
Чим відрізняється успішна людина в плані взаємодії з іншими людьми і чи навчає цьому “соціалізація в школі”?
Що “роботодавці мрії” так хочуть знайти в претендентах? За командою строєм ходити в їдальню, не бігати коридором, носити змінне взуття, піднімати руку перед тим, як щось сказати? Саме цього довгими роками навчають дітей в школі, але чи це справді соціалізація і чи це допоможе в майбутньому дорослому житті?
Навичка ведення проектів, робота в команді, лідерські якості, вміння вирішувати конфліктні ситуації, публічні виступи, нетворкінг і ведення переговорів – ось назви популярних бізнес-тренінгів. Це ті якості, які прагнуть набути менеджери великих компаній.
Щойно ми беремо конкретну цінну соціальну навичку чи установку, то стикаємося з тим, що в школі вона формується неефективно, ба більше, шкільне середовище може подарувати купу шкідливих звичок, позбутися яких буде неймовірно складно.
Соціальні навички для успішної взаємодії
Робота в команді
Максимум командності, яку забезпечує школа, – робота на лабораторних з хімії в групах по дві-три людини. Але робота в команді передбачає самостійне розроблення плану дій, розподіл ролей, відповідальність за результат. На жаль, в процесі виконання лабораторної роботи керує процесом все-таки вчитель, а завдання виконуються за регламентом, який прописаний у методичці. До того ж у шкільних заняттях не передбачена мета, у якій зацікавлені всі учасники процесу. Система вибудувана так, що найзацікавленіший персонаж тут – учитель.
Лідерські якості
Поділ класу на лідерів і аутсайдерів відбувається за законами джунглів. Сильні особистості, виховані в суворих умовах кулачних поєдинків і міцного слівця, вибиваються в неформальні лідери класу. Слабкі – записуються в “ботаніки” або намагаються не бути занадто помітними. Популяція середнячків, яким шкільна програма і шкільний світоустрій підходять, перебуває у скромній меншості.
Часто шкільні зірки гаснуть під час виходу у велике життя: у цивілізованому суспільстві за доказ фізичної переваги можна опинитися за ґратами, а не нагорі харчового ланцюжка.
Публічні виступи
“Ага! Публічні виступи – це саме та навичка, яка формується під час відповіді біля дошки!” – скажете ви. Але не тут-то було. Давайте порахуємо: у середньому, на відповіді біля дошки йде 15 хвилин уроку. У кращому разі це 90 хвилин на день. Три хвилини на кожного учня. Які хоч скільки-небудь виразні навички можна сформувати за три хвилини?
А тепер пригадаємо, що публічні виступи – це коли ти розповідаєш щось змістовне за темою, залучаєш до обговорення і робиш виступ цікавим, відповідаєш на запитання і аргументуєш. В школі ця ситуація до смішного спотворена: перед тобою аудиторія з 30 осіб, яким абсолютно байдуже, що ти говориш, а слухає тебе тільки вчитель. Таке собі опитування при свідках.
Уміння вирішувати конфліктні ситуації
Чому в класі зазвичай виникають конфронтації? Школярі, яким нічого робити, починають “дружити проти когось”. Нудьга штовхає на найрізноманітніші вчинки – від “підемо вийдемо на перерві” до німого страйку класу проти учня. І причини можуть бути різні: черевики занадто яскравого відтінку або захоплення навчанням. Як досвід такого незмістовного конфлікту може стати в пригоді в житті? Школа не вчить послідовно і розумно підходити до вирішення конфліктних ситуацій. Вона вчить не висовуватися, не бути білою вороною, тримати свою думку при собі.
Нетворкінг і ведення переговорів
Повернемося до організації навчального процесу: на спілкування в школі відведено 10-15 хвилин на перерві. Перейти з кабінету в кабінет, сходити в їдальню, перекинутися кількома словами з сусідом по парті – коли тут вчитися вибудовувати ефективну комунікацію?
Шкільний клас – випадкова група дітей одного віку, в якій учасники опиняються, по суті, примусово. З року в рік склад колективу якщо і змінюється, то зовсім незначно. Це вкрай обмежений соціальний досвід, і ролі в групі залишаються тут незмінними довгими роками. З дорослих, яких можна використовувати як рольові моделі, – тільки вчителі, які демонструють досить мізерний репертуар соціальних ситуацій. Більше це схоже на ізоляцію, ніж на адаптацію до “великого життя”.
Тому, коли почуєте, що хтось збирається до школи, обов’язково запитайте: “А як же соціалізація?”
Сергій Пархоменко