“Починаючи нову справу – подумайте про яму, а не про пік мотивації. Не готові долати яму – не починайте роботу. Через цю помилку багато починань, запущених на емоціях, не доводяться до результату. “

Що може бути такою “ямою”?

Травми і хвороби при спортивних заняттях, невдалий виступ на олімпіаді чи погана оцінка через перевтому чи недосипання на екзамені… І нам, як батькам, потрібно підтримувати дітей, якщо настає така “яма”, щоб на цьому гарна справа не закінчилась!

Такі “ями” у нас постійно: у старшого сина, що вже не один рік готується до олімпіад з математики, виграє конкурси головоломок, а в цьому році була “яма”. що називалась “Початок алгебри”. Йому здалась алгебра складною, нудною і непотрібною, і син почав бойкотувати цей предмет. Проблему разом знайшли, з “ями” вибрались, тепер він вже освоїв майже всю програму алгебри 7 класу, включаючи олімпіадні завдання! Але це потребувало великих зусиль з нашого боку і підтримки на “поступовому підйомі з ями”.

У меншого сина такі “ями” трапились з художньою школою: “квілінг- нудний, нічого не клеїться, не хочу ним займатись” і “я не хочу домальовувати цю композицію вдома”. Першу проблему вирішили спільно: разом зробили елементи композиції для квілінгу, бо одному робити це дійсно дуже нудно 😉 Склеїти готову композицію допоміг старший син – в нього вже є досвід склеювання великої кількості деталей. З великою композицією формата А2 впорались за допомогою поради малювати декількох фрагментів одного змішаного кольору за раз і додали мотивації парою цукерок на паличці (виявилось, що з ними малювати стало легше)

І все же таки з “ямами” дітей нам, дорослим, розібратись простіше, адже “ями” в них нам не видаються великими. Зі своїми “ямами” набагато складніше, і варто аналізувати, чи готові ми до “глибокої-глибокої ями”, коли сили закінчились і мотивації продовжувати немає. Тоді варто згадати про інтуїцію і раціональний спосіб прийняття правильного рішення в таких непростих питаннях, і вирішити для себе, чи варто йти далі.

Наталія Устьян