Як допомогти дитині в навчанні та домашніх завданнях за допомогою нейропедагогіки

Як допомогти дитині в навчанні та домашніх завданнях за допомогою нейропедагогіки

Нейропедагогіка — це наука про те, як поєднати результати найновіших досліджень про мозок із кращими стратегіями викладання для того, що зробити процес навчання максимально результативним. І перше, дуже важливе знання, яке дає нам ця наука — це те, що будь-які закладені чи наявні зараз уміння, навички, когнітивні властивості (пам’ять, концентрація уваги, мислення, сприйняття) можна змінювати та розвивати, причому в будь-якому віці! Зміцнювати, «прокачувати» і тренувати мозок можна так само (спеціальними регулярними вправами), як ми навчились тренувати і прокачувати своє тіло фізичними вправами.

«Секрети» нашого мозку від відомого дослідника Джона Медіни, які можна використати в навчанні:

  1. Фізичне навантаження стимулює роботу мозку, і для покращення розумових здібностей потрібен рух
  2. «База даних» і імпровізація — інструменти для виживання та навчання, подаровані еволюцією — для навчання людини еволюція передбачила взаємодію двох сильних якостей мозку: можливість зберігати набуті знання (своєрідна «база даних») і здатність імпровізувати на основі цих даних. Перше дозволяє зрозуміти, коли ми допустили помилку, а друге — вчитися на помилках. Будь-яке середовище для навчання, яке ґрунтується тільки на одному з цих інструментів, не враховує і половини наших здібностей. Шкільна освіта більше орієнтована на перший інструмент, тож дуже страждає креативність.
  3. Кожен мозок має унікальну структуру нейронних зв’язків: індивідуальний підхід необхідний
  4. Ми не звертаємо увагу на нудне: гострота уваги залежить від інтересу та зосереджується на чомусь одному. Спроба робити декілька справ одночасно веде до зниження ефективності — людина допускає більше помилок і потребує більше часу на завершення завдання. Мультизадачність — це міф, і наш мозок одночасно може зосередитись тільки на чомусь одному. Розмовляли по телефону, керуючи автомобілем, не менш небезпечно, ніж керувати автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.
  5. Короткочасна пам’ять: вмикаємо асоціації, емоції та осмислення. Для кращого запам’ятовування інформації потрібно асоціювати нову інформацію з відомими вже даними, зрозуміти зміст того, що ми хочемо запам’ятати та включити емоції для того, щоб задіяти якомога більше каналів сприйняття.
  6. Довготривала пам’ять: згадати, щоб повторити (повторення — основа довготривалої пам’яті). Для того щоб інформація залишилась в довготривалій пам’яті, бажано обміркувати її відразу після отримання, обговорити з кимось у деталях, при цьому — добре виспатись, а на ранок освіжити інформацію, ще раз її повторивши.
  7. Хороший сон — гарне мислення. Недосипання погіршує розумову діяльність, а навіть короткий денний сон може відчутно відновити сили.
  8. Стрес негативно впливає на здатність мозку навчатися, а хронічний — ще і завдає шкоди здоров’ю (пошкодження тканин головного мозку та заважання вироблення нових клітин мозку, зниження імунітету, підвищення ризику інфаркту та ін)
  9. Сенсорна інтеграція: для найкращого результату задійте всі органи відчуттів (картинки, відео, образи, запахи, звуки…)
  10. Зір важливіший від інших сенсорних органів: людина запам’ятовує близька 10% з усних даних та близька 65% інформації, що подається у вигляді малюнків, інтелект-карт, схем, візуальних нотатків та ін.
  11. Мозок чоловіка і жінки різні в анатомічній будові і у способах мислення та реакції на стрес. У дівчаток в шкільному віці краще розвинене вербальне мислення, тож вони  в середньому краще запам’ятовують слова та оперують ними. Під час стресу дівчатка зазвичай починають проявляти підвищену турботу про інших, а хлопчики зазвичай прагнуть до ізоляції.
  12. Дослідження: за своєю природою ми першовідкривачі. Мозок є допитливим від природи, і цю якість потрібно підтримувати. Розвиваючи та постійно напружуючи мозок, ми стимулюємо його нейропластичність та чудову функціональність до глибокої сивини.

Під час навчання обов’язково потрібно враховувати важливість позитивного настрою, намагання уникати стресових ситуацій, врахування особливостей роботи короткочасної та довготривалої пам’яті, подача інформації блоками по й0 хвилин з обов’язковими «емоційними вставками», задіювання максимальної кількості каналів сприйняття і акцент на візуалізації.