Чи знаєте Ви, що крім державних шкіл є ще 4 інші варіанти навчання для дитини-школяра? У кожного варіанту свої плюси і мінуси, і державна школа – не єдиний варіант, тим більше якщо дитині не підходить вчитель, колектив чи якість навчання.

Ми вже третій рік досліджуємо різні формати шкільної освіти, і про досвід нашої сім’ї я і хочу розказати.

Що таке сімейна форма навчання?

Cімейна (домашня) форма здобуття освіти — це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні, не нижчому за стандарти освіти, несуть батьки. Якщо рівень знань дитини виявиться незадовільним — школа має повне право наполягати на її поверненні до очної форми навчання.

Положення про сімейну освіту носить загальний характер і стосується всіх державних шкіл без винятку. Адміністрація школи не має жодної законної підстави відмовити батькам, які хочуть перевести свою дитину на сімейну форму навчання.

Під час сімейного навчання важливим є рівень знань дитини, щоб вона не відставала від однолітків, а її знання відповідали рівню Держстандарту. Для цього учні проходять оцінювання чотири рази на рік. Як його проходити (онлайн чи офлайн) кожен заклад визначає самостійно.

До того ж школа сприяє організації процесу навчання. Учні на сімейній формі навчання мають отримувати шкільні підручники, консультації та допомогу вчителів.

Перевестись на сімейну форму можна перед початком семестру – заяву потрібно написати в кінці серпня або в кінці грудня (ми переводились і так, і так). Зазвичай перед початком нового навчального року класний керівник і завуч питає, чи залишається дитина на сімейній формі чи повертається до очної форми навчання.

Кожна дитина на сімейній формі навчання залишається закріплена за своїм класом, може їздити на екскурсії зі своїм класом.

Учні, які навчаються на сімейній формі, можуть на загальних підставах брати участь в олімпіадах, турнірах, конкурсах та інших змаганнях. Вони також на рівні з іншими учнями мають право на відзначення успіхів у навчанні. Їх можуть нагороджувати похвальними листами та грамотами, золотою та срібною медалями.

Тобто, сімейна форма навчання – це гарна можливість випробувати формат більш самостійного опрацювання дитиною шкільного матеріалу, перш ніж робити якісь “різкі” кроки, наприклад, перевести дитину в дистанційну школу. Можна легко “піти” на сімейну форму навчання і легко “повернутись” до свого класу. У випадку з дистанційною школою це буде складніше.

Наш особистий досвід навчання на сімейній формі

Старшого сина ми перевели на сімейну форму заплановано, як тільки він закінчив початкову школу. Знаючи, що навантаження з 5 класу суттєво збільшиться, а ми хотіли ще спробувати розвинути музичні здібності, пішовши в музичну школу (плюс син відвідує заняття в нашому клубі в другій половині дня і усіма важливими предметами він займається в клубі), з 5 класу ми перевели його на сімейну форму навчання. Спочатку було трохи складнувато, поки познайомились з вчителями, але потім вчителі зрозуміли рівень знань сина – він відмінник, постійно приймає участь в різних конкурсах і олімпіадах, і стало легше. Крім того, виявилось, що син талановитий і в музиці, і музична школа стала одним з сильних захоплень. Тож, в першій половині дня в сина музична школа (2+2+2=6 занять на тиждень) + самостійне опрацювання шкільних предметів за встановленим спільно з ним розладом, а в другій половині дня – заняття в клубі з англійської, української мов, математики, логіки, інформатики, спортивні тренування та заняття арт-студії, пізніше додались наукова лабораторія, фізика і хімія.

З меншим сином ситуація склалась не так заплановано, і нам довелось перевести його на сімейну форму навчання через 4 місяці після переведення старшого сина. В нього вже була художня школа в першій половині дня, планували спробувати і музичну, але вже з наступного навчального року (саме тоді ми збирались і його перевести на сімейну форму), але довелось зробити це раніше. Він тоді ще був в 3-му класі, і я боялась, що опрацьовувати шкільний матеріал самостійно для нього буде складно… Але він доволі швидко пристосувався до змін, тим більше, що шкільне навчання для нього, на жаль, було дуже стресовим і некомфортним. Тому він був готовий докладати стільки зусиль, скільки потрібно, щоб не повертатись в школу. До речі, після переведення на сімейну форму навчання виявилось, що в нього стільки куплених посібників, які майже пусті. Ми пробували хоч якось їх пройти. але не всі вдалось освоїти… В наступному році він пішов в музичну школу, і виявилось, що також талановитий в цьому напрямку. Тепер в нього художня (2 рази по 3,5 години на тиждень) і музична школа в першій половині дня (2+2+2=6 занять на тиждень) + самостійне опрацювання шкільних предметів за встановленим спільно з ним розладом, а в другій половині дня – заняття в клубі з англійської, української мов, математики, логіки, інформатики, спортивні тренування та заняття арт-студії, пізніше додались наукова лабораторія, фізика і хімія.

Найскладніше в сімейній формі – це період консультацій і контрольних 4 рази на рік. І складність не в написанні контрольних, а в організації цих консультацій і контрольних. Цей період буде нервовий для мене, як організатора взаємодії зі шкільними вчителями. Це як “аврал” 4 рази на рік по 2 тижні, + постійні накладки з музичною і художньою школами в цей період + якщо в цей період буде академконцерт чи якийсь конкурс, то здається, що все, сил не вистачить. При чому діти теж в цей період витрачають дуже багато сил, потім по черзі хворіли, “набравшись” шкільних вірусів і втомившись від контрольних…

Стосовно консультацій – не всі вони корисні, не всі вчителі готові “дати знання” на цій консультації, тож ми потім вже ходили не на всі консультації. Плюс вчителі можуть забувати про консультації чи контрольні, а це спричиняє “накладки” з іншими контрольними….

До речі, в цьому навчальному році наші сини письмово досліджували всі плюси і мінуси кожної форми навчання і робили свій вибір, і ми до цього вибору прислухались. Вони доволі серйозно описували свої думки про кожну форму навчання, і деякі моменти, які були важливими для синів, для нас, батьків, виявились відкриттям 🙂 Чи вибрали вони цього року знову сімейну форму навчання? Так, бо вони вже зрозуміли всі її переваги і недоліки, і переваг виявилось більше.

Далі буде…

Сімейна форма – була єдиним варіантом в 2021 році, який знизив велике щоденне навантаження і скоротив наше “спілкування” з державною школою до 8 тижнів на рік (1 тиждень консультацій + 1 тиждень контрольних робіт 4 рази на рік, перед початком канікул). Це безкоштовний варіант організації іншої форми навчання, але він потребує доволі багато сил від батьків в період консультацій і контрольних. Крім того, коли менший син перейшов в 5 клас, а старший в 7 клас, то список вчителів. з якими потрібно було взаємодіяти, суттєво збільшився (до 30 чоловік!), а період “сесії” збільшився до 4*3=12 тижнів на рік, бо тепер всі предмети не поміщались в 1 тиждень консультацій. Уявіть собі, що 12 з 52 тижнів в році у Вас “аврал і постійний стрес” 🙁 Це стало занадто складно, крім того за 2 роки ситуація дуже змінилась з іншими варіантами шкільної освіти. Тепер з’явилась ще зручніша для нас форма навчання, яку ми зараз і випробовуємо (довелось синам знову аналізувати вже інші форми навчання і письмово зафіксувати свій вибір на цей навчальний рік 😉 ).

Тож, далі буде 🙂

Наталія Устьян