Дуже багато рішень, які приймають діти змалку, виявляються НЕЗРУЧНИМИ для батьків. Часом батьки навіть не сприймають їх як рішення, швидше як примхи чи впертість. Але це теж рішення: що саме вдягти, на який майданчик піти, яку іграшку взяти з собою – перші маленькі рішення.
Дуже важливо давати дитині можливість приймати рішення, тоді нам не доведеться вчити дитину приймати рішення, коли вона стане дорослою. Інша річ – коли у нас інші плани, і ми не хочемо відмовлятись від них лише тому, що дитина вигадала собі щось інше.
Деякі рішення дітей здаються нам безглуздими. Ми вважаємо, що вони зашкодять нашим дітям, намагаємось вберегти своїх малюків (і не тільки малюків) від помилок, тим самим нав’язуючи їм свої рішення.
Звичайно, є і інший бік медалі – діти часто не розуміють наслідків своїх рішень (дівчинка вдягає занадто коротку сукню, не відповідну погоді, або хлопець починає палити, щоб виглядати “крутішим”). Що тоді робити? Важливо привчати дитину до того, що будь-яке рішення має наслідки, як і будь-яка дія має наслідки.
Наприклад, дитина хоче взяти сама чашку, яка стоїть на верхній полиці. Ми просимо її не робити цього, бо чашка може розбитися. Дитина все-таки вирішує взяти чашку і випадково розбиває її. Якщо в цій ситуації ми скажемо: “Я ж тобі казала, я ж тебе попереджувала!” – і почнемо сваритися, така історія може повторитись ще кілька разів, а дитина запам’ятає це так: “Мої рішення неправильні і не призводять ні до чого хорошого”.
Якщо ж ми попередимо дитину не лише про те, що чашка може розбитися, але й про те, що якщо вона розіб’ється, то ми не будемо сварити дитину, просто з наслідками вона має впоратись сама (прибрати, купити нову чашку зі своїх кишенькових грошей замість нової іграшки). Так ми даємо можливість дитині приймати рішення самостійно, але при цьому обов’язково привчаємо її відповідати за наслідки своїх рішень.
Практичні завдання для виховання звички у дитини самостійно приймати рішення:
- Поспостерігати за тим, скільки разів протягом тижня ви погодились з тим, що пропонує дитину, а скільки разів наполягли на своєму рішенні.
- Привчіть себе щоразу описувати дитині можливі наслідки її рішень. Якщо дитина вже не маленька, запитуйте в неї, як вона сама вважає, які можуть бути наслідки. Коли ви приймаєте власні рішення, розмірковуйте вголос, описуючи можливі наслідки своїх рішень. Це має стати звичкою.
З книги Світлани Єфременкової