В статті розглянемо одну з найчастіших помилок, якої припускаються батьки та педагоги в навчанні читання. Через неї прогрес у навчанні завмирає, мотивація займатися зникає, стосунки погіршуються. А полягає ця помилка в надмірному завзятті якомога швидше навчити дитину читати.

Вам потрібна дитина, яка через «не хочу» визубрить літери і через неймовірні зусилля навчиться складати їх у слова за тиждень, але ніколи в житті добровільно не візьме до рук книжку?

Набагато розумніше, щоб дитина легко і з задоволенням опановувала премудрості читання в природному для неї темпі, який відповідає її індивідуальним етапам дозрівання її пізнавальних здібностей. А для цього важливо використовувати методичні принципи поетапності, покомпонентного формування навичок, варіабельності видів діяльності, інтеграції навчання з повсякденним життям та грою.

Буває так, що дитині ще не виповнилося чотирьох років, а її вже хочуть навчити читати. Часто це бажання виникає як реакція на слова інших батьків: «Нашому Петрику 4, а він вже читає». На ділі Петрик може ледь розрізняти літери, але мамі чи татові Петрика дуже хочеться похвалитися його успіхами.

Що відбувається, коли ми вирішуємо прискорити процес? Садимо дитину і починаємо «вчити літери»: «Давай, сідай, запам’ятовуй. Це буква «А». Запам’ятав? Ні? Давай ще раз». І дивуємося, що дитині чомусь не хочеться їх вчити. Вона або відмовляється, або плаче, або з тугою дивиться в бік іграшок.

Важливо зрозуміти, що спочатку дитина сприймає навіть найпростіший текст так само, як Ви сприймаєте арабську в’язь – для Вас це просто рівні рядки майже однакових закарлючок. І навіть Вам, дорослій людині, яка вже вміє читати щонайменше двома мовами, знадобиться багато вправ, щоб Ви дізналися та міцно запам’ятали значення і звучання кожного знака, засвоїли, як він взаємодіє з сусідніми знаками і складається в слова.

Тут, як і в будь-якому іншому навчальному заході, найважливіший момент – бажання та інтерес малюка. Саме вони є індикатором того, що:

а) пізнавальні здібності дитини дозріли для освоєння конкретної навички

б) Ви організовуєте заняття в правильній формі.

Якщо інтересу немає, а є тільки нелогічна необхідність запам’ятовувати щось важке і незрозуміле, то нічого доброго з цієї затії не вийде. І взагалі, можна тільки гірше зробити – кому сподобається робити щось з примусу? Якщо занадто насідати, можна надовго відбити бажання мати справу з буквами і читанням.

Якщо дитина зараз якраз на етапі першого знайомства з буквами, то подальші дії залежать від того, займалися Ви вже з дитиною чи ні:

• Якщо Ви поки що не займалися вивченням букв і читанням цілеспрямовано – з’ясуйте, на якому етапі зараз перебуває дитина: які букви знає, чи може складати їх у слова.
• Якщо Ви вже займалися з дитиною вивченням літер, але відчули опір, давайте спробуємо невелику хитрість. Беремо набір карток із зображеннями квітів, кошенят, інструментів, автомобілів тощо, і пропонуємо дитині подарувати їх мамі та татові. Щоб вони не переплутали, кому що, треба підписати, які картки більше сподобаються мамі, а які – татові. Пояснити дитині ідею позначення звуків за допомогою знаків, показати літери і «М», «П» і «А», і як вони з’єднуються в слова «МАМА» і «ТАТО» можна хвилин за десять. Після цього вона вже може абсолютно сама підписати картки, щоб порадувати ними батьків. І всі наступні заняття можна будувати так, щоб дитина відчувала практичний результат від них, і раділа своїм досягненням.