Куди поділись сили та як їх відновити

«Я в ресурсі»: чотири види енергії, які дають нам сили

Ми говоримо про себе «я в ресурсі», найчастіше маючи на увазі, що в нас достатньо життєвої сили та внутрішньої мотивації, щоб робити те, що хочеться, ставити перед собою цілі та йти до їхньої реалізації. Багато хто асоціює ресурсний стан з відчуттям легкості, ясністю в думках, бажанням щось створювати, ділитися з оточуючими.

Якщо проаналізувати, що саме допомагає нам залишатися в ресурсі, можна виділити чотири види енергії, які наповнюють нас силою та дозволяють йти до звершень:

фізична енергія – фундамент або «паливо» для інших сфер нашого життя, те, що необхідно нашому тілу, щоб забезпечити нам здоров’я та працездатність;
ментальна енергія – готовність до ефективного вирішення складних розумових завдань;
емоційна енергія відповідає за те, наскільки ми в контакті зі своїми почуттями та емоціями, вміємо їх усвідомлювати та розпізнавати, розуміємо, що за ними стоїть;
духовна енергія відповідає за смисли; ця сфера часто знаходиться за рамками нашого повсякденного життя, ми дуже багато діємо і рідко дозволяємо собі замислюватися про смисли, цінності, ті фундаментальні речі, які для нас дійсно важливі.

Аналіз поточного енергетичного рівня

Аналіз свого поточного енергетичного рівня по кожному з цих видів дозволяє зрозуміти, що відбувається з нами тут і зараз, куди «витікають» наші сили і як ми можемо допомогти собі заповнити ресурс, який бракує.

Спробуйте оцінити за шкалою від 1 до 10 (1 — зовсім не задоволений(а), 10 — повністю задоволений(а), у цій сфері у мене все добре) вашу задоволеність у моменті наступними аспектами життя.

Фізична енергія

Здорове харчування. Чи наповнює мене енергією те, що я їм, чи дарує легкість?
Спорт чи фізичні вправи. Чи достатньо мені фізичного навантаження, щоб відчути бадьорість?
Стан здоров’я, медичний чекап. Чи проходжу я його регулярно, чи маю повну інформацію про стан свого здоров’я?
Сон. Чи хороша у мене якість сну, чи не мучить мене безсоння?

Ментальна енергія

Фокусування. Наскільки добре я можу фокусувати на чомусь свою увагу? Наскільки довго ця концентрація зберігається?
Пріоритизація. Чи можу я виділяти те, що зараз важливо, і зберігати на цьому фокус?
Перемикання. Чи можу я після важкого робочого дня повністю розслабитися та заспокоїтися? Чи виділяю я час для повноцінного відпочинку та «перезавантаження»?

Емоційна енергія

Розуміння себе. Наскільки мені легко розпізнавати і адекватно реагувати/справлятися з емоціями, що виникають у мене?
Підтримка. Чи відчуваю я достатню підтримку близьких мені людей? Чи є в моєму житті люди/людина, які є для мене точкою опори чи надійною базою?
Бути почутим. Чи маю внутрішнє відчуття, що мене слухають, а головне — чують люди, які для мене важливі?
Якість сну. Чи допомагає сон відновитись? Чи часто він тривожний і не дає мені відновити сили?
Стреси. Як я оцінюю рівень стресу у моєму житті?

Духовна енергія

Приналежність. Чи маю відчуття, що я є частиною важливої для мене спільноти близьких за духом людей?
Автономність. Чи маю простір, щоб самостійно приймати рішення, визначати пріоритети і робити те, у що я вірю?
Цінності. Чи добре я розумію свої цінності?
Місія. Чи маю відчуття, що я роблю щось важливе і вношу свій внесок у позитивні зміни у своїй спільноті чи суспільстві в цілому?

Оцініть середній рівень вашої енергії по кожному з описаних блоків і подумайте, які маленькі зміни ви можете впровадити у свою повсякденність вже сьогодні, щоб підвищити оцінку хоча б на один бал. Психологи вірять в “магію” через маленькі кроки: щоб запустити процес позитивних змін у вашому житті, достатньо сформулювати всього 1-2 нескладні зміни, які допоможуть вам значно просунутися до нарощування внутрішньої сили.

Куди «витікає» наша енергія, або основні причини професійного вигоряння

Всесвітня організація охорони здоров’я включила з 1 січня 2022 року професійне вигоряння до Міжнародної класифікації хвороб.

Вигорянням вважається стан наростаючої втоми та емоційного виснаження, що виникає у відповідь на емоційну перенапругу, непереборний стрес під час професійної діяльності. Зазвичай ми характеризуємо його словами «втома, тривога, апатія, немає ні на що сил».

Виділяють 6 ключових причин, які безпосередньо впливають на виникнення вигоряння. Розберемо ці причини та поговоримо про способи з ними справлятися.

1. Синдром самозванця, чи перфекціонізм, — відчуття власної некомпетентності, коли нам здається, що ми недостатньо ефективно працюємо, а отже, зовсім скоро хтось нас викриє, і кар’єра звалиться. Близько 70-80 % людей в різні періоди життя страждають на перфекціонізм або відчувають синдром самозванця. Природу цих явищ добре описала американська письменниця, професор Х’юстонського університету Брене Браун у книзі «Все через мене (але це не так). Правда про перфекціонізм, недосконалість і силу вразливості». Можна переглянути її виступ у форматі TED Talk «Сила вразливості», де Браун описує ефективний спосіб впоратися з цим синдромом — навчитися виявляти вразливість, показувати свої недоліки, не тримати покер-фейс, а вчасно просити допомоги. Коли ви відчуваєте прояви синдрому самозванця, краще зняти маску ідеального співробітника, мами, партнера і просто зізнатися, що ви знаєте і вмієте не все, тому саме зараз вам потрібна допомога. У цьому випадку допомога прийде набагато швидше, ніж ви вважаєте.

2. Складні взаємини, конфлікти з колегами чи керівником. Президент швейцарської бізнес-школи IMD Жан-Франсуа Манзоні називав це синдромом настанови на невдачу. На роботі трапляються ситуації, коли ми входимо у вирв складних взаємин з керівником, і наш перфекціонізм, або синдром самозванця, накладається на синдром самозванця/перфекціонізм нашого начальника. В результаті відносини по спіралі починають погіршуватися. Буває, що такі конфлікти доводять одного з учасників до звільнення, якщо між керівником та підлеглим немає прямого діалогу, довірчих стосунків та права на помилку. Уникнути цього дозволить налагодження довіри, ініціювання відкритого діалогу, прохання про допомогу. Ваш щирий прояв уразливості дозволить керівнику пом’якшитися і виявити вразливість у відповідь, або навпаки, якщо ви помічаєте синдром установки на невдачу у себе.

3. Нудьга, монотонія, коли нам набридає діяльність, якою ми займаємося. Досить довго ми намагаємось відповісти собі на запитання «Коли у житті дійсно потрібно щось міняти?» В цьому питанні гарною є книга американського психолога та психотерапевта, теоретика екзистенційної психології Ролла Мея «Людина у пошуках себе». Мей писав: «Радість, а не щастя є метою життя, оскільки радість — це емоція, яка є реалізацією нашої людської природи». Найчастіше прислухайтеся до себе, щоб зрозуміти, чи є у вас радість від того, що ви робите. Якщо ми перестанемо ходити, у нас ослабнуть ноги. Якщо ми не будемо реалізовувати свій внутрішній потенціал, ми скотимося в монотонію, нудьгу та апатію. Важливо вчасно відловити це почуття та почати щось змінювати, виходити із зони комфорту. Але виходити звідти треба тільки тоді, коли розумієте, що потрапили в нескінченний день бабака.

4. Перевантаження або надлишок завдань. Сьогодні ми робимо дуже багато справ і дуже рідко сповільнюємось. Часто це відбувається через те, що на нас сиплються чужі завдання, цілі, пріоритети. Існує і паралельний тренд — суспільство вигоряння, яке ми самі собі влаштували. Про це писав філософ Бьюн-Чул Хан, маючи на увазі, що ми самі постійно підвищуємо собі планку в прагненні нових висот, але навіть хорошого буває занадто багато. Це явище часто описують терміном «гімалайський синдром»: ми не встигли зійти на одну вершину і відсвяткувати перемогу, як відразу починаємо дертися на наступну. Іноді ми намагаємося замінити втрату сенсів суперактивним життям, яке більше схоже на втечу не до себе, а від себе, і цього варто уникати.

5. Стрес і високий рівень невизначеності. Ця причина сьогодні виходить на передній план, адже ми переживаємо час, коли «чорний лебідь» прилетів не один, а трапилося ціле озеро лебедя. Тему стресу глибоко вивчав американський нейроендокринолог, професор біології, неврології та нейрохірургії у Стенфордському університеті Роберт Сапольський. Він стверджував, що схильність до переживання стресу багато в чому залежить від типу нашої особистості: деякі люди від природи більш вразливі чи, навпаки, стресостійкі. Надалі на вроджений тип особистості накладаються виховання, відносини значимих нам дорослих, норми та правила соціуму, у якому живемо. В результаті одній людині вдасться зміцнити і підвищити свою стресостійкість, а в іншої трапляється сильна акцентуація особистості або виникає висока вразливість до стресу. Стрес має і соціальні причини. До них належать роз’єднаність людей, недостатність спілкування та соціальної підтримки, яку ми гостро відчули під час пандемії та самоізоляції. Джерелом стресу може бути надмірна бідність або надмірне багатство.

Важливо розуміти, що стрес сам собою не є проблемою, адже це природна реакція нашого організму на будь-які зміни.

В книзі «Стрес-серфінг» автор Іван Кирилов порівнює хвилі стресу з «прекрасним полем для серфінгу»: ми можемо осідлати гребінь хвилі та покататися на ньому, отримати драйв, задоволення та енергію для досягнення цілей. Він виділяє три типи таких хвиль:

короткі, які сигналізують про те, що відбувається важлива подія, на яку потрібно швидко відреагувати;
середні хвилі, коли в нашому розпорядженні є лише кілька годин, щоб ухвалити певні рішення для виходу зі стану стресу;
довгі, які піднімаються під час зіткнення з кризою чи низкою важливих подій і потребують значних змін у житті, щоб до них пристосуватися.

Зайвий і затяжний типи стресу, які Кирилов порівнює з довгими хвилями, становлять найбільшу небезпеку для нас — вони зношують організм і можуть призвести до серйозних проблем зі здоров’ям.

Як підтримувати себе в ресурсі

1. Найголовніше – свідомість. Важливо розібратися в тому, де болить, і сфокусуватися на впровадженні в своє життя хоча б однієї невеликої зміни, яка дозволить вам просунутися вперед набагато швидше, ніж спроба перекроїти своє життя цілком і почати з чистого листа в понеділок.

2. Майте мужність виявляти свою вразливість, у ній криється величезна сила та потенціал до вирішення багатьох проблем.

3. Подумайте, хто чи що є головним джерелом стресу у вашому житті і що ви можете зробити вже сьогодні, щоб зменшити його рівень. Наприклад, коли ми перебуваємо у стресі, наше дихання стає поверховим. Якщо у вас немає часу, але є 10 секунд, зробіть 10 глибоких вдихів і видихів, повірте, це допоможе вам знизити градус напруги.

4. Зверніться за професійною допомогою, якщо відчуваєте, що збоїть сильно, тобто почалося хронічне безсоння, безпричинні сльози, апатія. Залежно від причини та ситуації професійну підтримку вам зможуть надати психологи, неврологи, коучі, ментори, кар’єрні консультанти та різні форми групової терапії.

5. Займіть проактивну позицію і не бійтеся змін — тільки ви можете змінити своє життя на краще. В книзі Стівена Кові «7 навичок високоефективних людей» є гарна думка: «Перестати фокусуватися на колі турбот і зрозуміти, де я можу впливати, а де не можу сфокусуватися на колі впливу і намагатися його розширювати. Витрачати свою енергію на те, що ми дійсно хочемо змінювати на краще в цьому житті».

6. Не забувайте про просту, але неймовірно потужну техніку «колесо життєвого балансу». Її можна використовувати для самодіагностики щонайменше раз на рік. Вона допоможе поглянути на своє життя збоку, розставити пріоритети та зрозуміти, чого саме вам не вистачає для радості. Ідеальний баланс — це підступи перфекціонізму, його не існує, але у ваших силах побудувати свій “ідеальний дисбаланс”, що приносить радість.

Автор – Олена Клєковкіна