Погана поведінки дитини і причина-відкриття, що переверне Ваше уявлення про те, що "добре" і що "погано"

Погана поведінки дитини і причина-відкриття, що переверне Ваше уявлення про те, що “добре” і що “погано”

Погана поведінка дитини – це невід’ємна частина життя сім’ї, в якій є діти. Чому саме так? На то є різні причини …

Причини поганої поведінки

Якщо у батьків запитати, яку поведінку слід вважати поганою, то це виявиться занадто складним питанням (а Ви зможете написати 10 пунктів, описавши погану поведінку?) Для більшості батьків погана поведінка зводиться до фрази “дитина мене не слухається”. Мало хто з батьків може чітко і зрозуміло сформулювати, що саме вважає поганою поведінкою. А якщо у дорослої людини немає чіткого розуміння того, що таке погана поведінка, то звідки таке розуміння з’явиться у дитини, особливо якщо їй чотири чи шість років?

Тож, виходить, що одна з причин поганої поведінки – дитина не має чіткого розуміння, що таке “добре”, а що – “погано”. А якщо Ваша дитина вже достатньо доросла і має уявлення про те, що таке “добре”, а що – “погано”, то хто брав участь у формуванні цих уявлень? Батьки цілеспрямовано формували ці поняття чи якось саме сформувалось. Якщо саме, то чи не суперечить це уявлення про “добро і зло” з Вашим уявленням?

Ще однією причиною поганої поведінки дитини може бути її незгода з тим, що таке “добре” і що “погано”. Батькам потрібно пояснювати і наводити аргументи, якщо вони щось вважають поганим.

Ще серед причин поганої поведінки є вікова криза, коли у дитини конфлікт і протистояння:

внутрішній (між “хочу” і “можу”) або зовнішнім (між “хочу” і “не можна”) .

Додамо сюди ще ті моменти, коли дитина сонна, втомлена, голодна чи хвора – коли вона себе погано почуває і поводиться погано.

І причина-відкриття, що переверне Ваше уявлення про те, що “добре” і що “погано”

І нарешті та причина, про яку я до певного часу просто не здогадувалась. Ця причина поганої поведінки була для мене відкриттям – це еволюційна потреба сформувати якості, необхідні для життя.

Наведу спочатку три аспекти поганої поведінки:

  1. Упертість – дитина стоїть на своєму, не виконує Ваші прохання, відмовляється від допомоги, вперто чинить по-своєму. Щоб б Ви не робили, дитина впирається
  2. Знецінення – дитина негативно ставиться до Ваших суджень, і Ваша думка її не цікавить.
  3. Протест – Ви дитині слово, а вона Вам десять у відповідь

Всі ці аспекти постійно зустрічаються в житті дітей, і батькам не подобається така поведінка дитини.

А тепер потрібно задуматись, чи хотіли б Ви, щоб Ваша дитина в дорослому житті мала наступні якості:

  1. Вміння відстоювати власну думку
  2. Здатність осмислювати те, що відбувається
  3. Почуття волі, що допомагає долати перешкоди

Без цих якостей дитині жити доволі складно, як і дорослій людині. А тепер поверніться до трьох аспектів поганої поведінки і проаналізуйте зв’язок пунктів з двох цих списків з однаковими номерами. Так, саме ці аспекти “поганої” поведінки допомагають сформувати якості, без яких буде доволі складно в дорослому житті:

  • Щоб навчитись відстоювати свою думку, потрібно проявляти впертість
  • Щоб навчитися осмислювати події, потрібно знецінювати
  • Щоб у людини була воля, їй потрібно навчитись протестувати

Інакше всі ці якості не розвинеш!

Звісно, було б чудово, якби дитина була наділена цими якостями, і розвивати їх дитині потрібно допомогти. Але це складно, чомусь ми, батьки, більше переймаємось про те, щоб дитина вчасно лягала спати, красиво писала букви, прибирала свої іграшки, адже це важливо. Цим питанням ми приділяємо багато уваги, а от цілеспрямовано допомогти дитині сформувати здатність відстоювати власну думку – зазвичай до цього справа не доходить, адже впертість у нас чомусь одразу “називається поганою поведінкою”. Чому – бо вперта дитина незручна для батьків, зручніше мати слухняну дитину, яка буде робити те, що кажуть.

Але вміння відстоювати власну думку значно важливіше за здатність красиво писати. Самоповага важить у житті набагато більше, ніж уміння наводити “ідеальний” лад в кімнаті. Та, нажаль, ми часто пропускаємо ці моменти, а потім дивуємось, чому в наших дітей все складається не так, як того хотілося б їм і нам…

Погана поведінка, слухняні і неслухняні діти – наш досвід

Чи слухняні наші діти? Точно ні. Вони більше протестують, ніж слухаються, вперто доказують свою думку. Молодша донька постійно намагається розказати, в якій кімнаті мені бути і що робити! Це в 4 роки! Так, з ними складно, і щоденно доводиться конфліктувати, дискутувати, домовлятись і відстоювати мою “власну територію” та мої “власні інтереси”, на які вони постійно зазіхають своїми бажаннями і небажаннями.

Але мене радує те, що стороння людина розказує мені, що мій “постійно впертий” старший син вміє відстоювати свою думку, що для шкільного вчителя було незвично. Можна навіть сказати, що я теж навчилась відстоювати свою думку саме тоді, коли мої діти почали вчитись цьому. Тож діти навчили цій якості і мене, в минулому “слухняну дівчинку”, якою я запам’яталась шкільним вчителям. Тепер я дискутую і відстоюю свою думку та інтереси своїх дітей зі шкільними вчителями, тож їхня думка про мене, як про “слухняну дівчинку” вже змінилась.

І ще один момент: “слухняна дитина” звісно, “зручна” для батьків, в дорослому житті вона стане “зручною” для начальства та колег по роботі та і всіх інших людей і “дуже незручною” для себе, адже її інтереси будуть постійно страждати. “Вперта неслухняна дитина” незручна для батьків, але саме вона буде вміти відстоювати власну думку, осмислювати те, що відбувається, поважати себе і мати волю, що допомагає долати перешкоди. Тож, від нас, батьків залежить, якою стане дитина в 18 років, коли вона почне своє доросле життя…

Наталія Устьян