Глава 1. Відкриття, переїзди, гарне приміщення

Бажання тренувати дітей в мене (Cвірського Євгена Анатолійовича) з’явилося приблизно в 2008 році, коли я працював веб-програмістом та займався айкідо як хоббі. Але тоді ці думки так й залишилися мріями. А ось влітку 2015 року це давнє бажання стало реальністю 🙂

День народження секції 24 серпня в День Незалежності України (саме тоді 24.08.2015 року відбулося моє перше тренування як тренера) був вибраний невипадково. Він символізує незалежність в особистому розвитку та сміливість у реалізації себе.

Першим учнем став мій старший син Михайло у віці 5 років, який на той момент вже мав досвід тренувань в дитячій групі танців, а також відвідував дитячу самооборону.

Перший рік я знімав 30 кв. м. для свого татамі + користувався невеличкою кімнатою для роздягальні в мовному центрі Stepping Stones у “Паровозі”.

Через рік у жовтні 2016 р. у зв’язку з накопиченим досвідом та деякими незручностями при користуванні приміщенням секція терміново переїхала у підвальне приміщення під Новою поштою № 11. Це було майже як спецоперація, й весь переїзд зайняв 1 годину!

Рік у підвалі був як виживання, але ж ми впоралися, й вже влітку 2017 р. перебралися у гарне приміщення на 2-му поверсі над Новою поштою. В цьому залі ми перебуваємо й зараз вже 8 років 🙂

Глава 2. Розділення на групи підготовки за напрямом та віком, перші змагання

Вже у перший рік своєї справи я зрозумів, що тренувати та навчати айкідо дітей 5 та 10 років в одній групі дуже не зручно, а результат скоріше засмучує ніж мотивує 🙁

Тому досить швидко за допомогою інструкторів Федерації керівництво затвердило підготовчу програму для тренування дітей до 7 років зі своїми вимогами та своїми розрядами (кю). Першу атестацію за підготовчою програмою у Полтаві 17 квітня 2016 р. прийняв Красовський Аркадій Миколайович, керівник Дитячої Федерації Айкідо Йошинкан Нагано рю, в яку я на той момент входив.

Я з усією енергією зосередився на тому, чому все ж таки можна навчити мого маленького учня та його друзів у 5-6 років J В наступному 2017 році підготовчу групу ми назвали “Айкі-йожики”, як поєднання слів “ай-кі-до” та “йо-га”. До речі, першим інструктором підготовчої групи стала Устьян Наталія Юріївна, а першим учнем – мій син Артем у 4 роки.

У тому ж 2016 році 18 грудня в Полтаві пройшли перші змагання з боротьби серед учнів Федерації. Найамбітніші айкідока змогли поборотися, щоб протестувати спортивно-прикладний аспект своїх занять бойовими мистецтвами. Деякі мої учні вперше отримали медалі, в тому числі за 1 місце, а я як тренер познайомився зі спортивним напрямом занять та усіма психологічними аспектами, які його супроводжують 😉

Змагання з боротьби та базових технік Айкідо Йошинкан настільки нас захопили, що борцовські елементи стали частиною наших регулярних тренувань з айкідо на рівні з традиційною технікою. Учні із Полтави почали регулярно їздити на подібні змагання до Києва, щоб поборотися з іншими айкідока.

Окрім борцовської техніки час від часу прийшлося давати дітям ударну техніку для того, щоб прикладний аспект айкідо міг бути потренований.

(На фото Аня Каплун, дуже здібна дівчина, а хлопець – Даня Мухін – в 2025 закінчив школу та вступив у коледж.)

І цей виклик стосовно ударної та борцовської техніки, як необхідний етап тренувань, Федерація теж прийняла: за авторства інструктора Єремеєва Родіона Володимировича вийшла програма підготовки з самозахисту Goshin Jutsu. 7 червня 2019 р. в Полтаві в “Спартаку” пройшов перший семінар з Goshin Jutsu.

Програма з самозахисту була протестована ще окремо на інструкторах у літньому таборі в Зазім’ї. Після цього вона стала складовою частиною цілісної системи підготовки в айкідо дітей від 4 до 17 років: підготовча програма, самозахист і айкідо.

Учні з кольоровими поясами з айкідо отримали можливість здати іспит відразу на два або навіть три кю з Goshin Jutsu, щоб відзначити їхній досвід за роки тренувань.

Глава 3. Створення спортивної групи бразильського джиу-джитсу (BJJ)

Вже перший семінар з самозахисту показав, що для результативного навчання борцовській техніці треба мати певну систему та базу підготовки. В дитинстві я мав досвід занять дзюдо, а вже в дорослому віці познайомився з MMA та був на одному семінарі з BJJ. З точки зору універсальності (стійка/партер, є кімоно/без кімоно, арсенал задушливих та больових прийомів) бразильське джиу-джитсу було оптимальним вибором. На той момент Станіслав Олександрович вже мав федерацію традиційного джиу-джитсу, й BJJ було гарним доповненням в тому ж напрямі. Я приєднався саме до напряму BJJ і 3 серпня 2021 року провів стартове тренування групи. Першими учнями стали Андрій Петряник (мій колишній учень, який з татом раніше відвідував Айкідо) та Матвій Черненко. А основою групи стали учні, які вже вивчали самозахист та айкідо у мене в інших групах.

Продовження буде 🙂